Великий чернігівець, якого любили Сталін, Бандера … та Пол Маккартні

Якщо говорити сучасною мовою, диригент та композитор Григорій Верьовка був зіркою світового рівня. Починаючи з середини 40-х рр. XX ст., створений ним хор, з величезним успіхом представляв українську культуру в СРСР і за кордоном, а грамплатівки із записами народних пісень розліталися мільйонними тиражами. Так було за життя Григорія Гурійовича, так і залишилося після його смерті. Колектив його імені, якому Верьовка присвятив своє життя, із задоволенням приймали переповнені музичні зали в Старому та Новому Світі, а пісні по багато разів виконувалися “на біс”, пише “chernigiv-trend.in.ua“.

Творча родина та злиденне дитинство

Григорій Верьовка народився в 1895 р. на Чернігівщині в м. Березна, в родині регента церковного хору та домогосподарки. Батьки хлопчика були людьми творчими. Його мама знала багато українських пісень і чудово їх виконувала, а батько прищеплював музичний смак та любов до фольклору.

Жили Верьовки дружно, весело, але дуже бідно. Григорій Гурович згадував, що іноді сім’я, в якій було 12 дітей, буквально скочувалася в злидні. Втім, попри труднощі, а скоріше завдяки їм, хлопець ріс наполегливим та скрупульозним. А ці якості, своєю чергою, сприяли успішному освоєнню складної науки навчання грі на музичних інструментах. Крім того, з 10 років Григорій співав в архієрейському хорі й вже тоді було зрозуміло, що цю обдаровану дитину чекає велике майбутнє.

У важкі революційні та післяреволюційні часи молодий чоловік зумів не тільки вижити, а й отримати вищу музичну освіту, паралельно керуючи самодіяльними колективами. Мабуть, тоді хоровий спів і стало справою всього його життя.

Війна і несподіваний життєвий поворот

Ключовим моментом у кар’єрі Григорія Верьовки стало рішення Раднаркому УРСР про створення Українського державного хору, куди повинні були увійти співаки, музиканти та артисти балету. Сталося це в 1943 р. Йшла Велика Вітчизняна війна й цей рік став переломним в її історії — радянські війська почали тіснити окупантів. На той час Григорій Верьовка викладав і був співробітником Академії наук, де займався вивченням фольклору. Тому призначення художнім керівником хору такого рівня стало для нього великою несподіванкою.

Перед Верьовкою було поставлено конкретне завдання — створити колектив зі 134 осіб, і рухаючись з радянськими військами, підіймати патріотичний дух в армії та у населення.

Свій перший концерт хор Григорія Верьовки дав у звільненому від фашистів Києві перед трьома сотнями глядачів.

Після Перемоги Григорій Гурійович перебував в пошані у влади. У 1946 р. він вступив в партію. Хор Верьовки виступав перед Сталіним та Мао Цзедуном, який прибув з візитом до Москви.

 

З 1947 р. Верьовка професор і викладає хоровий спів в КГК ім. Чайковського. У 1948 р. за видатний внесок у культуру йому присуджують Сталінську премію першого категорії.

Закордонні гастролі  та схвальний відгук Бандери

Спочатку 50-х років перед хором Верьовки відкриваються нові можливості — колективу дозволяють закордонні гастролі. Хор відвідує країни соцтабору й всі концерти проходять успішно. Особливо подобається глядачам те, що під час виступів колектив в обов’язковому порядку виконує пісні мовою приймаючої країни.

У 1958 р. хор під керівництвом Верьовки відвідує Брюссель, де на одному з концертів був присутній і Степан Бандера. Після закінчення заходу політик вельми позитивно відгукнувся про колектив. Це могло сумно закінчитися для хору та його керівника, на щастя, чи то цьому не надали значення, чи то часи настали інші. Втім, якщо говорити про часи, то Верьовці так і не дозволили виступити на одній сцені з легендарним Полом Маккартні, чого останній дуже хотів.

Григорій Верьовка помер в 1964 р. і похований на Байковому кладовищі в Києві. З того часу легендарний хор носить ім’я свого беззмінного керівника.

Comments

.,.,.,.