Біографія Олександра Довженка

Олександр Довженко народився в 1894 році в селі Сосниця, що знаходилось в Чернігівській губернії Російської імперії. Довженко був відомим українським кінорежисером, письменником і кінодраматургом в Радянському союзі. Олександр в 1950 році звання народного артиста РСФСР. Він був лауреатом Ленінської премії в 1959 році вже після своєї смерті. Отримав 2 Сталінські премії в 1941 і 1949 роках. Далі на chernigiv-trend.

Яким було дитинство майбутнього режисера?

Олександр Довженко народився в багатодітній селянській родині. Серед пращурів Довженка є полтавські чумаки. Вони поселились тут ще в середині 18 століття. Прадідом Олександра був Тарас Довженко. Він чудово розповідав історії. На Сашка в дитинстві саме прадід вплинув найбільше. Він був чудовим наставником для хлопця.

Батьки Олександра були безграмотними. Мали 14 дітей, проте з них вижило тільки двоє - Олександр і його сестра Поліна. Діти помирали маленькими, ніхто з них не досягав працюючого віку. І коли Довженко згадував про своє дитинство, то в нього перед очима завжди з’являлись “плач і похорони”.

Щоб син отримав освіту, батьки продали 1 із 7 десятин землі, що мали у власності. Довженко спочатку навчався в початковій школі Сосниці. Після її закінчення пішов у початкове училище.

Олександр гарно і легко навчався. Він був відмінником, багато читав. Мати його часом, навіть, сварила за це.

Олександр Довженко

Юність і навчання

1911 рік був для Олександра роком вступу у Глухівський учительський інститут. Зараз він названий на честь Олександра Довженка. Такий вибір вузу був не через бажання стати вчителем, а через право здавати саме туди екзамени. До того ж в ньому передбачалась стипендія 120 рублів. Серед студентів він виявився наймолодшим. 

Після університету Олександра направили в Житомирське навчальне училище. В ньому він викладав майже все. Це через те, що вчителів не вистачало. 

На фронт в 1917 році Довженка не беруть, адже в нього був “білий квиток”. Хворе серце не дозволяло брати участь у війні. Олександр переїжджає у Київ і починає викладати в Київському комерційному інституті. Зараз він має назву Київський національний економічний університет.

Тут він також і вчиться на економічному факультеті.

Одразу після відкриття Української академії мистецтв, Олександр стає її слухачем. В 1918 році Довженко організовує мітинг студентів проти заклику вступати до гетьманської армії. Академію і інститут Олександр так і не завершив.

В 20-ті роки Довженко служив на різних партійних посадах. Отримавши можливість жити в Німеччині, Довженко переїжджає туди. Він одружується на Варварі Криловій. Проте в 1923 році його відізвали в Україну. Через неможливість відновити партійний білет Олександр став безпартійним і так залишався ним до кінця життя.

В Україні Довженко живе в Харкові і працює в редакції газети, малює карикатури, ілюструє книги. Живопису він навчився в Німеччині в експресіоніста Віллі Геккеля.

Не маючи досвіду роботи в кіно, Довженко починає працювати на Одеській кінофабриці. Йому настільки все сподобалось, що режисура вийшла для нього на перше місце.

Цікаво те, що починаючи займатись режисурою, Олександр Довженко хотів знімати в жанрі комічних і комедійних фільмів.

Кар’єра

Вперше про Довженка як режисера заговорили після фільму “Звенигора”. В ньому він поєднав епос, сатиру, лірику.

В 1930 році виходить кіно “Земля”. У картині він зачепив боротьбу за колективізацію, соціальні процеси. Саме тому фільм був майже одразу знятий з прокату. Радянська влада була дуже незадоволена.

Коли відбувались зйомки картини “Іван”, Довженко стає близьким зі Сталіним. Вони ведуть переписку і часто зустрічаються. На картину “Щорс” Сталін мав неповторний вплив. 

В 1934 році Довженко переїжджає в Москву. Він продовжує знімати фільми. Також Олександр займається педагогічною роботою.

В 1956 році Довженко помер від інфаркта. Його похоронили в Москві на Новодівочому кладовищі.

Варто відзначити, що режисер багато своїх сценаріїв не реалізував. Його дружина режисер Юлія Солнцева вже зняла наступні картини по сценаріям: “Зачарована Десна”, “Повість полум'яних років”, “Поема про море”.

Олександр Довженко

 

Comments