Микола Рославець — композитор-новатор з Чернігівщини, несправедливо забутий нащадками

У цій статті, на сайті chernigiv-trend, ми розповімо про життєвий та творчий шлях талановитого, але забутого українського композитора Миколи Рославця, творця нової системи організації звуку — 12-ти тонової техніки композиції на основі поняття “синтетаккорд” (синтетичний акорд).

 Її основні засади композитор обґрунтував та опублікував у 1924 р.

Окрім цього Микола Рославець автор багатьох класичних музичних творів, професор та ректор Харківської музичної академії, співзасновник нової віденської композиторської школи та творець цикл вокальних творів на вірші Т.Шевченка.

На жаль, його доля подібна до доль багатьох представників української творчої інтелігенції — він зазнав репресій, під тиском відмовився від своїх поглядів на мистецтво, а все подальше життя провів під страхом арешту.

Дитинство у зубожілому містечку

Микола Андрійович Рославець народився 1881 р. в українсько-білоруському містечку Душатин, Суражського повіту, Чернігівської губернії. Сім’я Рославців була селянською, багатодітною та бідною. Його батько належав, до “вільних державних” селян, знав грамоту, а мати походила з кріпаків.

Рід Рославців у Душатині славився своїми музикантами та художниками. Рідний дядько Миколи Сергій грав на скрипці і майстрував музичні інструменти. Не в останню чергу завдяки йому, хлопчик уже у 7 років освоїв на слух цей інструмент.

Селянські діти на той час рано дорослішали. У 12 років Микола Рославець вже був цілком самостійною людиною, підробляв у місцевих канцеляріях та за будь-якої можливості навчався музиці.

У біографії композитора багато білих плям. Так, відомо, що в юності він проживав у Конотопі, де брав уроки музики у якогось єврея-скрипаля, потім опинився у Курську. Там закінчив музичні курси відомого піаніста, композитора та педагога – Аркадія Максимовича Абази. Цей період життя, як писав Рославець у своїй автобіографії, став багато в чому визначальним для нього. Вивчення теорії музики підштовхнуло юнака до ідеї вступити до консерваторії, що, своєю чергою, остаточно визначило його майбутнє життя.

Композитор середніх здібностей

Вступ Рославця до Московської консерваторії збігся з початком нових соціально-культурних процесів у світі та в Російській імперії, зокрема. Ідеї ​​лібералізму кружляли в повітрі, всі прагнули експериментів, епатаж і радикалізм у мистецтві були в моді.

Нові віяння захопили й Миколу, він листується з молодими західними композиторами, вивчає символізм. При цьому доходить до крайнощів. Свою партитуру “Фінської фантазії”, над якою працював довгий час, він знищує як застарілу.

Сам Микола Андрійович пізніше згадував, що у консерваторії він неодноразово мав конфлікти з викладачами, через його “лівизну”. Педагоги ж характеризували Рославця як “учня середніх здібностей… з надмірним потягом до новаторства”, яка не давала, на їх думку, його таланту розкритися повною мірою.

Втім, як вважають дослідники творчості Рославця, в цих оцінках багато суб’єктивного. А як аналогію наводять думки “авторитетів” того часу про Скрябіна та Рахманінова, яких також лаяли за зайву потяг до “новаторства”.

Друзі-приятелі, столична богема та “Бубновий валет”

Хай там як, але до 1912 р. у творчій скарбничці Рославця, крім знищеної ним “Фантазії на фінські теми”, вже була одна симфонія, струнний квартет, Серенада для малого оркестру, кантата “Небо та земля”. І це не повний перелік.

Закінчивши консерваторію, Микола з ще більшим ентузіазмом занурюється в пошуки нового в мистецтві й на цій хвилі знайомиться з представниками творчої інтелігенції, що поділяли його погляди.

З ким же близько спілкувався Рославець у роки? У списку його знайомих, друзів та приятелів зазначені такі “зірки” столичної богеми, як Казимир Малевич, Володимир Маяковський, Ігор Стравінський, брати Бурлюки, Веніамін Хлєбніков, Леонід Сабанєєв та багато інших.

Особливі відносини у Миколи Рославця складаються з художниками знаменитого товариства “Бубновий валет”, які вважалися радикалами у світі живопису.

Зазначимо, що естетичні принципи “бубновалетівців”, які вважали себе послідовниками Сезанна і ранніх кубістів, засновані на принципах лівих ідей футуризму, відіграли важливу роль у творчому розвитку Рославця. Ідея синтезу мистецтв, пошук методу поєднання звуку та фарб художників-радикалів, згодом їм були переосмислені та втілені у пізніших творчих доробках. Зокрема, у його першій сонаті для скрипки та фортепіано та інших творах.

Мало того, під впливом “Бубнового валета” Микола Рославець шукає себе в живописі, пише футуристичні ескізи до музичних композицій і навіть бере участь у художніх виставках.

Окремо слід відзначити й творчу спілку Миколи Рославця та Олександра Блока, який вважався представником молодого покоління символістів. Композитор неодноразово звертався до творчості Блока, використовуючи його вірші у своїй романсовій ліриці, вони листувалися. Рославець неодноразово відправляв Блоку свої композиції, про що є записи в щоденниках поета.

Верхом же “співробітництва” з московськими футуристами для Миколи Рославця стала його участь у знаменитому республіканському вечорі мистецтв в Ермітажі, що відбувся відразу після подій Лютневої революції 1917 р. Саме цей захід, як відзначають музикознавці, став для Рославця початком важливого періоду його життя — служіння “новій культурі”, яка, як він вважав, рано чи пізно призведе до народження омріяного “мистецтва майбутнього”.

Революція, музика та репресії

Після революційних подій лютого 1917 р. та Жовтневого перевороту Микола Рославець пише музику в межах винайденого ним методу синтетаккорду, до якого пізніше зверталися й багато інших видатних композиторів — Стравінський, Голишів, Вишнеградський, представники віденської школи.

При цьому Рославець вітає владу більшовиків і бере активну участь у суспільному житті. У 1917-1918 pp. він представник Ради робітників і селян у Єльці, у 1919 р. керує Московським губернським управлінням працівників мистецтв.

На початку 20-х років Микола Рославець – професор та ректор Харківського музичного інституту. З другої половини 20-х по 1930 р. він редактор головного Репертуарного комітету, викладач Московського музичного політтехнікуму. Його діяльність тісно пов’язана з Асоціацією сучасної музики (АСМ), що займалася розвитком нових напрямів у музиці.

У той же час кінець 20-х стає для композитора багато в чому переломним і мало не закінчується трагічно. Пролеткульт і Російська асоціація пролетарських музикантів звинувачують Миколу Андрійовича в поширенні буржуазної ідеології, йому доводиться публічно каятися і зрікатися “неправильних” ідей.

Після цих подій, від гріха подалі, Рославець їде… в Узбекистан, до Ташкента, де працює музичним керівником Радіоцентру, бере участь у постановках вистав Узбецького музичного театру.

Через кілька років він повертається до Москви, працює у різних державних установах. Музика, яку він пише в цей час, відзначають фахівці, як і раніше, професійна, але в ній вже немає колишнього творчого польоту.

У 1938 р. над композитором знову збігаються хмари й від неминучого арешту Миколу Рославця рятує лише… інсульт, після якого він ще довго перебував у критичному стані.

А за кілька років Миколу Андрійовича наздогнав другий інсульт, який він, на жаль, не пережив. Талановитий музикант помер 23 серпня 1944 р. і похований на Ваганьківському цвинтарі у Москві.

Comments

.,.,.,.