Любов Дельмас: Кармен із Чернігова, яку любили Шаляпін та Блок

Майбутня зірка української та російської опери, співачка з унікальним меццо сопрано, Любов Тищинська, народилася у 1884 р. в Чернігові. Її батько Олександр Тищинський був банківським службовцем, відомим громадським діячем і навіть трохи революціонером. Зокрема, повідомляє сайт chernigiv-trend, багато в чому завдяки йому у Чернігові з’явилася публічна бібліотека та перша спілка медпрацівників.

Будинок Тищинських, у яких, крім Люби, було ще шестеро дітей, часто відвідували представники місцевої богеми, журналісти, літератори, тож дівчинка росла у творчій та розкутій атмосфері.

Очевидно, що багато в чому визначитися з вибором майбутньої професії Любові допомогла її мати, Зеліна Францівна Дельмас, яка викладала у Чернігові музику та іноземні мови. Пізніше Любов Тищинська візьме її прізвище як акторський псевдонім, та увійде до історії опери як Любов Дельмас, після заміжжя — Андрєєва-Дельмас.

Прощавай, Чернігів!

1896 став для Тищинських одночасно трагічним і знаменним — у січні несподівано помер глава сім’ї. Того ж року молодша дочка Люба, закінчивши гімназію та отримавши благословення матері, поїхала вчитися співу до Санкт-Петербурга. Там вона без особливих проблем вступила до консерваторії, до класу відомої співачки та викладача, Наталії Олександрівни Ірецької.

Завдяки наполегливості та працьовитості Любов Тищинська незабаром стає однією з найкращих учениць, а вже на третьому курсі вдало дебютує у ролі Ольги, в опері “Євгеній Онєгін”.

У 1905 р. по закінченні консерваторії, вона співає в петербурзькій “Новій опері” і паралельно бере уроки вокально-сценічної майстерності у відомих оперних співачок.

Через 2 роки Дельмас у складі Санкт-Петербурзького оперного товариства гастролює по містах імперії — Казані, Єкатеринбурзі, Самарі.

У 1908 р. вже як Андрєєва-Дельмас, співачка переїжджає в Україну, де разом із чоловіком, відомим співаком Маріїнського театру, Павлом Андрєєвим, виступає на сцені Київської опери.

У 1909 р. вона повертається до Санкт-Петербурга і виступає в Народному домі. У ролі Марії Мнішек, в опері “Борис Годунов” вона вражає Федора Шаляпіна, який тут же пропонує їй взяти участь у спільному закордонному турне, що згодом увійшло в історію музики як знамениті “Російські сезони” в Монте-Карло і Парижі 1912-1914 мм.

***

Загалом до репертуару співачки входило 60 ліричних, драматичних та комедійних партій.  Кращою з и вважається її роль опері Ж. Бизе “Кармен”. У цьому образі неперевершена Любов Дельмас виходила на сцену понад 400 разів.

 Крім “Кармен” критики також відзначали її партії: Марії Мнішек (“Борис Годунов”) та Марфи (“Хованщина”) М. Мусоргського, а також Любаші в опері Римського-Корсакова “Царська наречена” та Ольги в “Євгенії Онегіні” П. Чайковського.

Останнє кохання Олександра Блока

У 1914 р. Любов Дельмас виступала як солістка Петроградського театру музичної драми та Великого театру. Тут у ролі Кармен її вперше побачив Олександр Блок. У цей час поет переживав чергову любовну драму — розрив стосунків зі своєю дружиною Любов’ю Менделєєвою. І щоб позбутися депресії та хандри відвідував із друзями театр.

Голос Дельмас та її темпераментна Кармен вразили Блоку. Незабаром він зрозумів, що закоханий, але, оскільки за природою був людиною сором’язливою, довго не наважувався повідомити про свої почуття. Нарешті він написав Дельмас плутаного листа, без підпису … і продовжував щодня ходити на її виступи.

Кажуть, якось навіть він побачив свою Кармен у залі для глядачів, вона була без гриму і дивилася виставу. Це була ідеальна ситуація для знайомства, але Блок не наважився. Натомість він намагається простежити за Дельмас, щоб дізнатися, де та живе, але губить її, оскільки на вулиці була хуртовина. Потім він дзвонить їй і кидає слухавку щоразу, коли Любов відповідає на виклик.

Нарешті Блок зважився порозумітися, проте Дельмас не було вдома. Він попросив покоївку передати їй свій номер телефону і сказав, що чекатиме на дзвінок. Блок був упевнений, що вона не зателефонує, але не відходив від телефону. Дзвінок пролунав о 3 годині ночі, наступного дня вони зустрілися. Так почався бурхливий роман Олександра Блока з жінкою, яку згодом назвуть його останнім коханням.

“Ніколи не зрозуміємо один одного ми”

На початку їхні стосунки здавалися ідеальними. Закохані могли годинами розмовляти по телефону, нескінченно довго гуляти містом. Блок не пропускав жодного її концерту, вони разом виступали у залі Тенішевського училища, а ще щодня Любов отримувала букет троянд.

Почуваючись нескінченно щасливим, Олександр Блок за два тижні пише ліричний цикл віршів “Кармен”, який сьогодні вважається класикою світової літератури і неодноразово видавався, як окрема збірка.

Так тривало близько півроку, а потім почуття почали вмирати. Причому першим охолов до коханої Блок. І хоча зустрічі тривали, у їхніх стосунках була помітна натягнутість. Очевидно позначився різний рівень духовності та емоційного стану цих людей. В один із таких днів Блок записав у щоденник, що “дзвонила Дельмас, а мені вже було “ні до чого”.

Так минув 1915 рік. У липні вони ще намагалися порозумітися, в основному з ініціативи Дельмас, а в серпні Блок надіслав їй прощальний лист, в якому повідомив про розрив відносин. Лист закінчувався нищівною фразою: “Мене справжнього на повний зріст Ви ніколи не бачили. Пізно.”

Востаннє Любов Дельмас та Олександр Блок зустрілися у страшному 1917 р. коли вихор революції  змітав у колишній Російській імперії все на своєму шляху. Тоді їм уже було не до кохання. Втім, записи у щоденниках Блоку свідчать, що про Дельмаса поет пам’ятав до останніх днів життя.

Життя після Блока

Блока не стало в 1921 р. Його колишня кохана пережила поета на півстоліття. Як склалося її подальше життя?

У 1922 р. театр Музичної драми та Народний дім об’єдналися у Державний Великий оперний театр. Любов Дельмас ще якийсь час співала на його сцені, потім багато гастролювала країною, в основному містами Сибіру, ​​Уралу, Башкирії. У театрі Мінусинська вона вперше, як режисер, поставила опери “Пікова дама” та “Черевички” Чайковського.

У 1933 р. Дельмас припинила сценічну діяльність і перейшла до викладацької, якій присвятила майже 20 років свого життя.

Починаючи з 1932 р., вона працювала в Музичному училищі Ленінградської консерваторії, асистувала в класі своєму чоловікові Павлу Андрєєву. Потім Дельмас перейшла працювати у саму консерваторію, де в 1938 р. стала доцентом.

Війна 1941-1945 рр. застала подружню пару в Ленінграді, разом вони пережили блокаду, пізніше неодноразово виїжджали на фронт із концертними бригадами.

Після виходу на пенсію Любов Олександрівна з головою занурилася в літературну роботу, адже писати їй було про що. Так, з’явилися її мемуари про Блока та спогади про блокадний Ленінград. Багато часу Дельмас також приділяла власному архіву, в якому була маса цінних документів, що стосувалися відомих людей і знаменних подій епохи, яка минула.

Найкраща у світі Кармен померла 30 квітня 1969 р. Любов Дельмас поховали в Санкт-Петербурзі на Красненькому цвинтарі.

Після смерті архів Дельмас. у тому числі й безцінне листування з Блоком, перейшли у спадок до її племінниці і, на жаль, на сьогоднішній момент їхня доля невідома.

Comments

.,.,.,.