Як розважався Чернігів на початку XX століття: перші кінотеатри, скачки та навіть корида

Всупереч статусу центру великої губернії, ближче до кінця XIX ст., в культурному аспекті Чернігів вважався провінційною глушиною, а його жителі були не розбещені видовищами та розвагами. Однак з часом все змінилося й нехай і тоді місто не стало культурним центром імперії, проте прогрес в цьому плані був очевидний, пише chernigiv-trend.in.ua.

Перший театр

Чернігів першої половини XIX ст. не мав власного театру. Замість цього, місто кілька разів на рік відвідували акторські трупи, які виступали в “хлібній шопі” — дерев’яному навісі, який знаходився на ринку.

А щоб надати “театру” хоч якийсь пристойний вигляд, “шопу” забивали по периметру дошками, в результаті чого створювався своєрідний зал та сцена.

У 1853 р з цим “ганебним” фактом було покінчено — для театру побудували окреме дерев’яне приміщення, яке розташовувалося на місці нинішнього скверу ім. Попудренка. А незабаром в Чернігові з’явився ще один театр – літній, який користувався особливою популярністю у глядачів, оскільки там можна було не тільки подивитися виставу, а й поспілкуватися, випити, повечеряти. До речі, зараз на цьому місці знаходиться пам’ятник Шевченку.

“Живі картинки”

 28 грудня 1895 року брати Люм’єр в Парижі, в “Гран-кафе”, на бульварі Капуцинів провели перший кіносеанс. Менш ніж через рік кіно вже щосили крутили в Санкт-Петербурзі, в саду “Ермітаж”, а в 1897 р. “живі картинки” дісталися й до Чернігова — кінопрем’єра відбулася в будинку Дворянських зборів.

Втім, місту знадобилося ще 10 років, аж поки у 1907 році воно не отримало власний кінотеатр, що називався “Кінематограф Ілюзіон”. Слідом за ним стали з’являтися й інші, і через деякий час в Чернігові працювало вже кілька стаціонарних установ.

Цирк, коррида, скачки

Однак не тільки “високим” мистецтвом жив губернський центр на початку XX ст. Радували городян і простіші, але не менш цікаві розваги. Так, у Чернігів періодично приїжджав цирк Дурова з гімнастами, клоунами, екзотичними тваринами та силачами.

Цирковий намет зазвичай встановлювали на площі, поруч з П’ятницькою церквою, й свято починалося.

Особливою любов’ю у городян користувалися борці трупи, серед яких тоді були такі знаменитості, як Іван Піддубний та Григорій Кащеєв.

А ось корида, яку у 1907 р. намагалися організувати в Міському саду, в Чернігові не прижилася. Мешканці не сприйняли саму ідею “шоу”, на прем’єру “бою з биком” прийшло кілька осіб і підприємство зазнало фінансового краху на самому старті.

До слова, зовсім інакше в Чернігові ставилися до кінних перегонів, які вперше пройшли з великим успіхом на міському іподромі у 1897 р. Цей вид спорту завжди тут користувався популярністю і, як правило, від охочих подивитися забіги відбою не було.

Ярмарки, бали та спорт

Одним з найбільш народних і популярних розваг у городян завжди були ярмарки, які в той час проводилися в Чернігові 4 рази на рік, на берегах Стрижня та Десни. Ярмарок був не тільки місцем, де було можна щось вигідно купити або продати, а й “центром” відпочинку, де жителі губернського центру випивали, закушували та дивилися виступи циркачів з жонглерами й фокусниками.

Чим ще в культурному відношенні виділявся Чернігів? З початку XX ст. тут регулярно проводилися виставки, працювали музеї, великою популярністю у населення користувалися бібліотеки. 

Для еліти періодично влаштовувалися бали у Дворянських зборах, а прості смертні влітку, за 5 копійок на годину, каталися на човнах по Десні, а взимку проводили час на ковзанці, яку щорічно заливали на вул. Гончака (Горького).

Comments

.,.,.,.