Максим Березовський — “Моцарт з Чернігівщини”, який пізнав минучість слави та глибоку печаль

27 жовтня виповнюється 277 років від дня народження видатного українського композитора доби класицизму Максима Березовського. На жаль, повідомляє сайт chernigiv-trend, доля цієї дивовижної людини склалася трагічно, багато про її життя невідомо, а творчу спадщину мало вивчено. Ми не знаємо точно, коли він народився, чому помер у такому ранньому віці. Немає й портретів із його правдивим зображенням.

У цій статті ми зібрали всі відомі факти біографії Максима Березовського, щоб отримати найбільш повну картину життя забутого генія.

Народився у Глухові, навчався у співочій школі

Почнемо ж з того, що більшість даних про Максима Березовського, якими оперують історики, що вивчають його життя та творчість, взяті з художнього твору — історичної повісті письменника та друга Михайла Глінки — Нестора Кукольника. Цей твір було опубліковано майже через сто років після смерті Березовського, при цьому, які дані використав Кукольник у своїй роботі, не відомо.

Проте, завдяки його твору та деяким документам, сьогодні більш-менш точно можна сказати, що Максим Созонтович Березовський народився у м. Глухів Чернігівської губернії, 1745 р. у козацькій родині. З ранніх літ хлопчик відрізнявся чудовим музикальним слухом та голосом. Початкову освіту здобув у Глухівській співочій школі.

Історична довідка: Глухівська співоча школа – навчальний заклад, де готували придворних співаків та музикантів. Заснована в 1729 р. за указом імператриці Анни Іоанівни. Відомо, що активну участь у її відкритті брав гетьман Данило Апостол.

Навчання у школі тривало 2 роки та складалося з вивчення нотної грамоти, основ хорового співу, гри на бандурі та цимбалах.

З Глухова до Києва, з Києва до Петербурга

Що було згодом? Можемо припустити, що Максим Березовський виявився добрим учнем та талановитим музикантом, оскільки вищу освіту він здобув в одному з найпрестижніших вишів того часу — Київській духовній академії (сьогодні Києво-Могилянська академія). Саме там, кажуть дослідники його творчості, “український Моцарт” написав свої перші твори – хорові концерти.

Незабаром про юне обдарування дізналися в Петербурзі. Не виключено, що сприяв цьому Марк Полторацький — придворний співак при дворі імператриці Єлизавети, який опікувався глухівською музичною школою та відбирав найталановитіших учнів для Придворної співочої капели.

Хай там як, але Березовський став придворним співаком і вчився майстерності композиції у капельмейстера капели, італійця Франческо Цоппіса. Зазначимо, що італійська музична школа на той час вважалася найкращою в Європі та була обов’язковою для професійних музикантів.

Відомо, що в Петербурзі 15-річний музикант написав кілька хорових концертів, і вони були прекрасні  — вибаглива публіка при дворі прийняла їх добре. Втім, музикознавці відзначають, що й через багато років ці твори вражають слухачів своєю досконалістю.

Про ступінь талановитості Березовського можна робити висновки й потому, що в 1759-60 гг. він брав участь у постановках “Оранієнбаумського придворного театру”, в якому виступали виключно італійські співаки. Максим був єдиним “іноземцем” у цьому колективі, і його партії мали великий успіх.

Італія та найкращі роки життя

У 1769 р. “придворний” етап життя Березовського закінчується. Він вирушає для навчання до найпрестижнішого музичного “вишу” того часу — Болонської Філармонічної академії. Щоб сказати про рівень цього навчального закладу, досить зазначити, що одночасно з Максимом в академії навчався Вольфганг Амадей Моцарт, Йозеф Мислівечек, а наставником Березовського був сам Джованні Баттіста Мартіні, музичний педагог, який увійшов до історії як “вчитель Моцарта”.

Навчання в Академії тривало 3 роки. У травні 1771 р. Massimo Beresovski “захистив диплом” – представивши педагогам свій музичний твір. Складання іспиту пройшло блискуче. Українець не лише став випускником престижного навчального закладу, а й отримав звання — Академік музики, найпрестижніший титул Академії, яким навіть італійців рідко нагороджували, а тим більше іноземців.

До речі, “випускна” робота Березовського – єдиний твір майстра, написаний його рукою, який дійшов до наших днів. Нині рукопис зберігається в архівах Болонської академії.

Зазначимо також, що сьогодні ім’я Максима Березовського вигравіруване золотими літерами на мармуровій дошці, на стіні Болонської Академії, і стоїть одразу після прізвища Моцарта.

Вважається, що найкращі свої інструментальні твори, опери та симфонію Березовський написав в Італії. Кульмінацією його творчості у цей період стала Літургія Св. Іоанна Золотоуста, де вперше в історії музики хоровий цикл був поділений на 7 частин. Величезний успіх публіки мала також його опера “Демофонт”, представлена ​​під час карнавалу в Ліворно.

На жаль, партитура шедевра не збереглася, збереглося лише кілька її уривків, але й цих невеликих фрагментів достатньо, щоб зрозуміти, наскільки обдарованим був композитор, який їх написав.

Помер від туги та розчарування

Що сталося згодом, що зламало Максима Березовського, який за мірками того часу вже був культовою фігурою у світі музики? Ми можемо лише про це здогадуватись.

Ясно одне, окрилений успіхом, композитор повертається до Петербурга, де розраховує продовжити карколомну кар’єру, але, на жаль… Столиця байдуже поставилася до слави Березовського.

За час його відсутності тут багато що змінилося. Нова імператриця Катерина II, на відміну від своєї попередниці, була байдужа до музики. Тому Академіку з Болоньї, творами якого захоплювалася вся Європа, запропонували… місце рядового співака в придворній капелі. І жодних посад та перспектив у майбутньому.

Про кінцевий період життя Максима Березовського майже нічого не відомо. Можна тільки уявити відчай і розчарування людини, якій ще зовсім недавно аплодували в кращих театрах Італії, змушеній тягнути злиденне існування на батьківщині.

Проте він не здавався і продовжував писати музику. У цей час був створений один із найкращих хорових концертів Березовського —“Не отвержи мене во время старости” .

Однак, очевидно, нещастя переслідували Березовського й надалі. Змучений бідністю, він впав у тривалу депресію і тяжко захворів на лихоманку. У 1777 році Максима Березовського, якому на той момент виповнився 31 рік, не стало.

Довгий час ходила версія про самогубство композитора. Сучасні історики впевнені, що підстав для таких тверджень немає. Геніальний музикант фактично помер від інфекційного захворювання, а насправді від безвиході та розчарування в житті.

До речі, саме в ранній смерті генія багато хто бачить подібність до долі Моцарта. При цьому “українському Моцарту” пощастило набагато менше, ніж його австрійському колезі. Творчість Березовського залишається малодослідженою й до сьогодні, а партитури, що належать майстру, припадають пилом в архівах. Лише мала їх частина, завдяки самовідданій роботі музикознавців, на сьогодні розшифрована.

До речі, кілька років тому випадково було виявлено фрагменти 11 симфонії Максима Березовського, що говорить про величезну творчу спадщину композитора, яку, вочевидь, нам ще належить відкрити.

Comments

.,.,.,.