Сучасний Чернігів відомий своїми театрами, культурними заходами та насиченим творчим життям. Однак театральне мистецтво в місті формувалося поступово і пройшло довгий шлях розвитку — від тимчасових сценічних майданчиків до повноцінних театрів із відомими постановками та гастролями знаменитих труп. Як розвивалося театральне життя Чернігова, де проходили перші вистави та які постановки мали популярність серед мешканців — детальніше читайте на chernigiv-trend.
Перші театри Чернігова: де проходили вистави у XIX столітті
У першій половині XIX століття в Чернігові не було власного стаціонарного театру. У культурному аспекті місто вважалося провінційною глушиною, а його мешканці не мали можливості відвідувати яскраві театральні вистави. З 1840 по 1853 рік вистави проводилися на Червоній площі, яка на той момент була ринковою, влітку, у приміщеннях, що використовувалися для торгівлі. Кілька разів на рік місто відвідували акторські трупи, які виступали в дерев’яному навісі-приміщенні для торгівлі хлібом саме тут, на ринку. Щоб надати так званому театру хоч якийсь пристойний вигляд, навіс забивали по периметру дошками, в результаті виходив своєрідний зал зі сценою. Однак згодом все змінилося. У 1852 році розпочалося будівництво стаціонарного театру. Ця дерев’яна будівля розташовувалася на місці нинішнього скверу Магдебурзького права.
Ще до закінчення будівельних робіт у приміщенні театру почали проводити репетиції, а в лютому 1853 року відбулося його урочисте відкриття. Перші вистави з великим успіхом пройшли вже 26-28 лютого. Як пишуть у різних історичних джерелах, більшу частину квитків розкуповували за кілька днів до початку вистави, і театр був переповнений. Партер театру, ложі та галерея вміщували близько 600 відвідувачів. Найкращі ложі займали заможні та відомі люди, які купували найдорожчі квитки. Відвідування театру вважалося важливою світською подією.
Зал першого театру освітлювали кілька гасових ламп, і легкі сутінки не заважали глядачам насолоджуватися виставою. Завіса, за спогадами сучасників, була розписана зображенням білосніжних руїн храму з мармуровими колонами, залитими сонячними променями, а вдалині виднілося море. Перед початком вистави та під час антрактів виконували музичні номери. У такі дні до театру приїжджала еліта, адже вистави ставали подією для невеликого губернського міста.
Розвиток театрального життя Чернігова: відомі вистави, актори та гастролі
У перший рік роботи театру до Чернігова приїхала трупа Домбровського. Чернігівці гідно зустріли гастролерів. Під час вистав зал був майже повний. Відвідувати театр у другій половині ХІХ століття могли собі дозволити виключно міщани та люди середнього достатку. Щоб сидіти в ложі, потрібно було платити 5 рублів 55 копійок, а в галереї – 45-50 копійок, вартість стоячих місць становила 20 копійок. Коли вистави влаштовували з благодійною метою, то ціна квитків підвищувалася в кілька разів.
Крім відомих труп, вистави ставили й любителі сценічного мистецтва. Їхні постановки також отримували від глядачів позитивні відгуки, а зібрані кошти йшли на благодійність. Навіть Леонід Глібов брав активну участь в організації самодіяльних постановок. Він блискуче поєднував роль драматурга, рецензента і театрального критика і фактично керував театральним життям Чернігова в середині ХІХ століття.
У 1863 році в Чернігівському театрі знову йшла вистава «Наталка Полтавка». Кошти, виручені від неї, не повністю спрямовувалися на благодійність, частина покривала витрати на підготовку та проведення самого заходу.
З 80-х років XIX століття почав діяти Чернігівський музично-драматичний гурток, яким керували відомий громадський діяч, меценат і політик Федір Лизогуб, лікар Іван Лагода та міський голова Олександр Ханенко. Понад 40 членів цього гуртка брали участь у виставах. 4 травня 1900 року в Міському театрі було проведено кілька сеансів апарату живої рухомої фотографії — кінематографа братів Люм’єрів. Аматорські театральні гуртки діяли також на території Казарменної ділянки. В офіцерському зібранні ставили такі вистави, як: «Назар Стодоля», «Запорожець за Дунаєм» та інші.
У 1903–1904 роках Чернігівська міська дума почала обговорювати плани зведення нової будівлі театру. Розглядалося кілька варіантів:
- По-перше — перенесення зимового театру до міського саду, що дозволило б використовувати приміщення ранньою весною та пізньою осінню.
- По-друге — облаштування театрального залу на акціонерних засадах.
Однак ці задуми не реалізувалися. У 1905 році стару будівлю театру перебудували та збільшили кількість місць до 1000. Згодом місце, де з’явився театр, отримало назву Театральний сквер. У такому вигляді він існував, поки не був розібраний у тридцятих роках XX століття.
Будівлю облаштованого театру використовували не тільки для театральних вистав, а і як оперну сцену для проведення концертів і шоупрограм. З гастролями до Чернігова приїжджали корифеї українського театру та музики. Також тут можна було побачити й почути різні легендарні постановки, такі як «Степовий гість», «Нещасливе кохання» та інші.
На початку XX століття серед відвідувачів театрів зросла кількість учнів місцевих освітніх закладів. Це покращило процес навчання, оскільки театральні постановки допомагали студентам краще сприймати літературні твори. Позитивні зміни відбулися й завдяки впровадженню денних програм, оскільки раніше, коли в Чернігові діяв постійний зимовий театр, діти дуже рідко могли потрапити на вечірні вистави.
У 1875 році в Чернігові відкрився ще один театр, у дерев’яній двоповерховій ротонді, що розташовувалася на найвищій точці Валу. Попри те що цей театр працював лише влітку, його популярність була великою. А вся річ у тому, що там можна було не тільки подивитися виставу, а й поспілкуватися з іншими людьми, випити та повечеряти.
Театри Чернігова у XX столітті: революція, радянська епоха та культурне відродження
У липні 1907 року в цьому театрі відбувся концерт із цимбалами Войтиченка та Богдановського, який був режисером і керівником драматичного ансамблю. У 1910 році театр почали перебудовувати. Зараз на тому місці, де він був, стоїть пам’ятник Т. Г. Шевченку.
На початку XX століття існував ще один театр у районі Центрального ринку в приміщенні, яке до цього займав цирк. Сучасники позитивно відгукувалися про нього. Першою виставою в ньому була комедія О. Островського «Без вини винні». Цікавими для місцевих глядачів були постановки на сцені нових п’єс з репертуару цього театру. До того ж ціни на квитки були порівняно невисокими.
Після подій 1917–1918 років театр став інструментом пропаганди та агітації для нової радянської влади. Тому в 1920-х роках п’єси мали побутовий, революційно-агітаційний характер. Згідно з історичними даними відомо, що в 1919 році в Чернігові працювало 3 театри: Чернігівський російський драматичний театр ім. 25 жовтня, театр української драми та театр ляльок. З 1924 року залишилося два колективи: Чернігівська держдрама та невеликий театр біля будинку ім. Карла Лібкнехта.
Чернігівці відвідували театри зазвичай у дні державних свят, коли квитки продавали за низькими цінами або взагалі роздавали безплатно. Але їх зовсім не турбувала погана оснащеність театру, практично повна відсутність декорацій і непривабливий вигляд приміщення.
Крім того, виставу демонстрували широкій публіці тільки в тому разі, коли вона отримувала позитивний відгук і дозвіл спеціальної комісії. Щодня на кожну постановку до театру разом із глядачами ходив один із членів Губполітпросвіти, який стежив за перебігом подій і реакцією відвідувачів. У виставах обов’язково пропагували нові соціалістичні ідеї, засуджували й висміювали старі ідеї, релігійність, світогляд поміщиків. Цікаво, що навіть під час німецької окупації наприкінці 1941 року в Чернігові створили міський клуб, у якому діяла театральна трупа, ансамбль, хор та оркестр. Протягом 1942 року було проведено 55 вистав та концертних програм.
У сучасному Чернігові театральне мистецтво активно розвивається. У місті діє кілька театрів, у яких початківці та професійні актори демонструють свою майстерність.
